ОЛЕНА РОССТАЛЬНА
художній керівник молодіжного драматичного театру "АМАТЕА"
художній керівник молодіжного драматичного театру "АМАТЕА"
"Завдання театру – не дати відповіді, а навпаки, поставити питання"
Олено, розкажіть, будь ласка, про "АмаТеа»! Скільки років і взагалі – як виникла ідея?
Ми свій день народження умовно рахуємо з 2006го року, тобто вже дванадцять. Це було досить спонтанне рішення, яке виникло зі студентської ініціативи - зібралася група ентузіастів, і все почалося з однієї вистави. А потім стало зрозуміло, це може вирости в щось значно більше.
Творчим поштовхом стала участь на фестивалі, де ми побачили, що люди роблять, побачили, як можна працювати. Виявилося, що ми теж гідні, і після цього стали займатися більш серйозно.
Дехто закінчив навчання, але лишився вірним справі, також були люди, не пов'язані зі студентством. Поступово ми виросли із університетської студії і як наслідок - створили громадську організацію.
Ми свій день народження умовно рахуємо з 2006го року, тобто вже дванадцять. Це було досить спонтанне рішення, яке виникло зі студентської ініціативи - зібралася група ентузіастів, і все почалося з однієї вистави. А потім стало зрозуміло, це може вирости в щось значно більше.
Творчим поштовхом стала участь на фестивалі, де ми побачили, що люди роблять, побачили, як можна працювати. Виявилося, що ми теж гідні, і після цього стали займатися більш серйозно.
Дехто закінчив навчання, але лишився вірним справі, також були люди, не пов'язані зі студентством. Поступово ми виросли із університетської студії і як наслідок - створили громадську організацію.
Чому саме театр?
Наразі, чесно кажучи, рід занять вже вийшов за межі театру, тепер це формат такої цікавої культурної, дещо складної системи.
Особисто мені театр завжди подобався, я займалася зі шкільних років, але життєві обставини завадили вибрати це за професію. Життя постійно вносить свої корективи, в цьому, звичайно, є безкінечна кількість і мінусів, і плюсів.
Театр дає можливість побути кимось іншим, спробувати вийти за межі буденності
А чому люди йдуть до театру?
Я завжди ставлю це питання! У багатьох відповідь одна: «У мене дуже нудна робота». Інші причини: люди прагнуть бути впевненішими в собі, хочуть реалізувати свою творчу складову.
Працюємо над театральною педагогікою.
Це такий потужний компонент, який сто відсотків позитивно впливає на загальний розвиток, на психо-емоційний стан, та й взагалі є цікавим складником освіти.
Закордоном театр є частиною шкільної програми, і це надзвичайно класно! Я вважаю, це відкриває нові можливості у розвитку особистості. Та й взагалі, я, як педагог, думаю, що кожний урок в певному сенсі має бути шоу. Зрозуміло, є обмеження, стрибати на столі – то зайве. Але в наш час головна задача вчителя – не дати матеріал, а зацікавити, адже зараз діти мають доступ до бездонного обсягу інформації.
Якщо вже заговорили про молодь, Ваша думка, чи цікавиться вона театром?
Так, інтерес є! Я спостерігаю ситуацію – коли підліток бачить неякісний продукт, виникає відраза. Тому дуже важливий ось той момент, коли формується смак.
Чи заважає театру кіно? Або, скажімо, той же всеохоплюючий інтернет?
Не знаю, чи є в цьому конкуренція. Кіно, наприклад, зрозуміло, що воно одне, а вистава кожного разу інша. Десять виступів, і щоразу – нове! Воно ж живе, та ще глядач реагує – це відчувається, навіть коли в залі тихо, це теж емоція! Театр перш за все – це взаємодія!
Сучасний театр – він інакший?
Звісно, з'явилося стільки інструментів: "плейбек», «фізичний театр», «інтенсивний театр». Це все набирає обертів. Сучасна творчість діє одразу в декількох, скажімо так, жанрах. Перфоманси часто епатують. Не скажу, що все мені подобається, але це нове, це свіже. На жаль, дуже часто глядач не готовий. Непоодинокі випадки, коли зривалися виступи.
Скажіть, Олено, у Вас, як керівника, є різниця у підходах до акторів-чоловіків і акторів-жінок?
Насправді, підхід завжди індивідуальний! Всі живі люди, у кожного своя специфіка.
Щодо статі…Я, як жінка, можу наперед спрогнозувати логічний ланцюжок поведінки представниць «слабкої» статі. А от чоловіки…Іноді з ними легше працювати, вони дисциплінованіше, хоча…Всі ми різні!
Насправді, підхід завжди індивідуальний! Всі живі люди, у кожного своя специфіка.
Щодо статі…Я, як жінка, можу наперед спрогнозувати логічний ланцюжок поведінки представниць «слабкої» статі. А от чоловіки…Іноді з ними легше працювати, вони дисциплінованіше, хоча…Всі ми різні!
Чим Ви керуєтесь при виборі виставі?
Я люблю інтелектуальний театр. Вважаю, що мистецтво змушує людину думати, змінюватися на краще. Для мене театр – це катарсис! Завдання – не дати відповіді, а навпаки, поставити питання. Але знову ж таки – глядач приходить відпочити, а у підсумку – рефлексія.
Відповідаючи на питання, скажу, що перший чинник – склад. Другий, не менш важливий – щоб ця робота була актуальна, як кажуть, «на часі».
Я люблю інтелектуальний театр. Вважаю, що мистецтво змушує людину думати, змінюватися на краще. Для мене театр – це катарсис! Завдання – не дати відповіді, а навпаки, поставити питання. Але знову ж таки – глядач приходить відпочити, а у підсумку – рефлексія.
Відповідаючи на питання, скажу, що перший чинник – склад. Другий, не менш важливий – щоб ця робота була актуальна, як кажуть, «на часі».
Для Вас театр – це сама «вистава» чи, можливо, репетиції?
Безперечно, репетиція. У нас немає своєї сцени, тому стосовно декорацій – мінімалізм. Це додає наснаги в області креативу.
Я люблю гратися з простором – це завжди виклик, це завжди натхнення.
Яке майбутнє у театра?
Хочеться вірити, що світле й довге. Питання лише стосовно напрямку творчої діяльності і наявності аудиторії! Якщо глядач є, хочеться працювати, хочеться творити!
Театр – це діалог! Коли драматург пише виставу, коли режисер ставить її – певно що то робиться не для того, щоб потішити гординю. Передусім важливий посил. І цей меседж прямує в голову і серце тому, кому адресований. Взагалі, театральне мистецтво – діалогічний процес, тому це простір і для глядача, і для, власне, творців.
Хочеться вірити, що світле й довге. Питання лише стосовно напрямку творчої діяльності і наявності аудиторії! Якщо глядач є, хочеться працювати, хочеться творити!
Театр – це діалог! Коли драматург пише виставу, коли режисер ставить її – певно що то робиться не для того, щоб потішити гординю. Передусім важливий посил. І цей меседж прямує в голову і серце тому, кому адресований. Взагалі, театральне мистецтво – діалогічний процес, тому це простір і для глядача, і для, власне, творців.
Інтерв'ю брав Сергій Таранець
