Лариса Кирюша
Художній керівник театру "Вогні рампи" ЗОШ №30 м. Чернігова
Художній керівник театру "Вогні рампи" ЗОШ №30 м. Чернігова
У театра – світле майбутнє
Ларисо Сергіївно, розкажіть, Як давно Ви в театрі? Що стало Вашим особистим поштовхом до театральної діяльності?
Люблю театр ще з дитинства: перші спроби у дворі, під вербами. Ми, діти, щось там уявляли, але не просто бавилися, а намагалися грати. Влаштовували вуличні вистави! Сусіди виносили лавки, дивилися…
Такий собі «вертеп»!
Потім і в школі, і далі в інституті... Влітку ми їздили у колгосп, так щоб не нудьгувати вечорами - влаштовували вистави прямо в полі.
Люблю театр ще з дитинства: перші спроби у дворі, під вербами. Ми, діти, щось там уявляли, але не просто бавилися, а намагалися грати. Влаштовували вуличні вистави! Сусіди виносили лавки, дивилися…
Такий собі «вертеп»!
Потім і в школі, і далі в інституті... Влітку ми їздили у колгосп, так щоб не нудьгувати вечорами - влаштовували вистави прямо в полі.
До речі, а скільки років "Вогням рампи»?
Зараз тим, першим, дітям, з якими ми створили, скажімо так, гурток самодіяльності, вже за тридцять.
А тоді…
А тоді було по 12-13! Тобто мминуло вже більш ніж двадцать років.
В певний момент, якось озирнувшись в минуле, я зрозуміла, що театр став невід'ємною частиною життя.
А тоді було по 12-13! Тобто мминуло вже більш ніж двадцать років.
В певний момент, якось озирнувшись в минуле, я зрозуміла, що театр став невід'ємною частиною життя.
Як до цього відносяться рідні?
Для сім'ї є певні мінуси, бо це відволікає від домашніх справ, забирає багато часу! Але рідні мені часто допомагають, тому роблю висновок, вони не проти театральної діяльності. Така вже їх доля – вимушені бути причетними.
Для сім'ї є певні мінуси, бо це відволікає від домашніх справ, забирає багато часу! Але рідні мені часто допомагають, тому роблю висновок, вони не проти театральної діяльності. Така вже їх доля – вимушені бути причетними.
Шкільними колективами найчастіше керують жінки. З тієї хоча б причини, що більшість вчителів – жіночої статі. Це тенденція і в освіті, і у культурній сфері загалом. В першу чергу, на жаль, через матеріальну ситуацію. Адже, беручи фінансові складові, зрозуміло, чому так мало вчителів-чоловіків
Коли керівник – жінка, це заважає чи, можливо, навпаки, допомагає?
Особисто я вважаю, чоловічий погляд більш об'єктивний. Бо жінка хоче і те, і те – все разом, виходить перевантаження! Не вистачає прагматичності. Чоловіки можуть тверезо подивитися - обходячи деталі.
З іншої сторони, театр – це емоція, а жінка значно активніша в цьому плані. Хоча, можливо, це лише невміння стримувати прояв почуттів!
А взагалі, я так вважаю, прагнення жіночі і чоловічі – в принципі, не відрізняються! Так, для декого щастя – домінувати, але це неправильне щастя. Воно для всіх однакове: досягнення цілей і здійснення мрій, затишок душевний, краса навколо себе
А взагалі, я так вважаю, прагнення жіночі і чоловічі – в принципі, не відрізняються! Так, для декого щастя – домінувати, але це неправильне щастя. Воно для всіх однакове: досягнення цілей і здійснення мрій, затишок душевний, краса навколо себе
Ларисо Сергіївно, Ви працюєте зі школярами. Є якась специфіка?
Виходить так, що робота полягає не тільки у надбанні майстерності. Ці зайняття відіграють й певну виховну роль. Театр – мистецтво колективне. І коли людина при своїх беззаперечних талантах важко приживається, простіше взяти когось більш людянішого. Він потім набере…Особисті якості не менш важливі, ніж акторські здібності.
За допомогою репетицій, виступів людина стає розкутішою. На практиці перевірялося неодноразово: блідне, червоніє, максимум дві репліки – і розгублюється. А потім бачиш молодого впевненого в собі підлітка, здатного гідно триматися перед будь-якою аудиторією, виступати на будь-якій сцені. Це досвід корисний - більшість йде іншим шляхом, але робота в театрі обов'язково станеться в нагоді.
Виходить так, що робота полягає не тільки у надбанні майстерності. Ці зайняття відіграють й певну виховну роль. Театр – мистецтво колективне. І коли людина при своїх беззаперечних талантах важко приживається, простіше взяти когось більш людянішого. Він потім набере…Особисті якості не менш важливі, ніж акторські здібності.
За допомогою репетицій, виступів людина стає розкутішою. На практиці перевірялося неодноразово: блідне, червоніє, максимум дві репліки – і розгублюється. А потім бачиш молодого впевненого в собі підлітка, здатного гідно триматися перед будь-якою аудиторією, виступати на будь-якій сцені. Це досвід корисний - більшість йде іншим шляхом, але робота в театрі обов'язково станеться в нагоді.
Головною специфікою шкільного театру є не стільки вік артистів, скільки постійне вимушене оновлення складу. Кожного разу, коли випускники прощаються зі школою, виникає думка: «все, це були останні, інших таких не буде».
Важко залишатися без цілого колективу. Але потім з'являються не менш яскраві, цікаві.
Ні, спочатку вони, звісно, скуті, нерішучі, а з часом вже впевнені і наполегливі, досягають певного рівня.
Можливо, цей рух, ці постійні зміни у колективі корисні – щоразу народжується щось нове.
Важко залишатися без цілого колективу. Але потім з'являються не менш яскраві, цікаві.
Ні, спочатку вони, звісно, скуті, нерішучі, а з часом вже впевнені і наполегливі, досягають певного рівня.
Можливо, цей рух, ці постійні зміни у колективі корисні – щоразу народжується щось нове.
Загально-освітня школа №30
Скажіть, будь-ласка, для юнаків театр – це передусім можливість показати себе чи існують якісь інші причини?
У кожного своя дорога. Хтось хоче підняти авторитет, комусь подобається театр як мистецтво - можливість грати на сцені, співати, танцювати. Інші хочуть позбавитися сором'язливості. Є й такі,хто приходить за компанію чи за симпатією, щоб мати можливість бути поруч.
А чи позначається на роботі з акторами хто перед Вами – хлопець чи дівчина?
Звісно, що так! Тут підхід зовсім інший. Хлопчики в цьому плані простіші – погоджуються і на маленькі ролі, і на ролі негативні. Дівчата ж не хочуть виглядати смішними і в більшості прагнуть грати принцес. Проте ця риса багато чого й дає. Для того, щоб отримати роль, дівчата готові проявити максимум здібностей!
Звісно, що так! Тут підхід зовсім інший. Хлопчики в цьому плані простіші – погоджуються і на маленькі ролі, і на ролі негативні. Дівчата ж не хочуть виглядати смішними і в більшості прагнуть грати принцес. Проте ця риса багато чого й дає. Для того, щоб отримати роль, дівчата готові проявити максимум здібностей!
Сучасний театр, який він?
Різноманітніший і більш різноплановий.
Шекспір ще актуальний?
Надзвичайно! Ви подивіться «Комедію помилок» - вона взагалі в джинсовому стилі. Всі діти в захваті! Вони ж тоді і читати хочуть, й самі виступати! От ще приклад – зараз є декілька вистав по «Кобзарю». Мені школяр каже: «якби нам так викладали Шевченка, я читав би його з ранку до ночі».
Не так важливо, коли написаний твір, вагомим є й вміння подати матеріал актуально. Сьогоднішнього глядача треба зацікавити й здивувати.
Різноманітніший і більш різноплановий.
Шекспір ще актуальний?
Надзвичайно! Ви подивіться «Комедію помилок» - вона взагалі в джинсовому стилі. Всі діти в захваті! Вони ж тоді і читати хочуть, й самі виступати! От ще приклад – зараз є декілька вистав по «Кобзарю». Мені школяр каже: «якби нам так викладали Шевченка, я читав би його з ранку до ночі».
Не так важливо, коли написаний твір, вагомим є й вміння подати матеріал актуально. Сьогоднішнього глядача треба зацікавити й здивувати.
Добре, а сучасна жінка на сцені?
Раніше жінка на сцені в певному сенсі слугувала фоном - навіть ті ж принцеси! Персонажі доволі картонні . Їхня задача – проявити не себе, свій образ, а дати можливість чоловікам зробити це якнайкраще. Складно з класикою. Якщо береш щось хрестоматійне – там на вісім чоловічих ролей дві-три жіночих.
Сьогодні ми нарешті позбавилися ознак другорядності жіночих ролей. Цей шаблон в минулому. Не має значення, якої ти статі, головне – щоб персонаж був сильним і справжнім.
Раніше жінка на сцені в певному сенсі слугувала фоном - навіть ті ж принцеси! Персонажі доволі картонні . Їхня задача – проявити не себе, свій образ, а дати можливість чоловікам зробити це якнайкраще. Складно з класикою. Якщо береш щось хрестоматійне – там на вісім чоловічих ролей дві-три жіночих.
Сьогодні ми нарешті позбавилися ознак другорядності жіночих ролей. Цей шаблон в минулому. Не має значення, якої ти статі, головне – щоб персонаж був сильним і справжнім.
Роль жінки стала ширшою. Чи це чоловіки дрібніють?
Дуже б не хотілося… Чоловік, котрий своїй зовнішності приділяє багато уваги, сумне відображення нинішнього стану речей. Це не пасує…
А чого чекати, коли молодь виховується жінками? Жінками-мамами, жінками-бабусями, а далі дивіться, в школі - вчительки, в вищих навчальних закладах також в більшості своїй – жінки. Хлопчикам немає з кого брати приклад. В звичайному житті, в суспільстві відсутня мужність.
Дуже б не хотілося… Чоловік, котрий своїй зовнішності приділяє багато уваги, сумне відображення нинішнього стану речей. Це не пасує…
А чого чекати, коли молодь виховується жінками? Жінками-мамами, жінками-бабусями, а далі дивіться, в школі - вчительки, в вищих навчальних закладах також в більшості своїй – жінки. Хлопчикам немає з кого брати приклад. В звичайному житті, в суспільстві відсутня мужність.
Ларисо Сергіївно,
чим Ви керуєтесь,
коли вибираєте п'єсу?
Для кого вона
призначена в першу чергу?
чим Ви керуєтесь,
коли вибираєте п'єсу?
Для кого вона
призначена в першу чергу?
Є такі підводні камені як, наприклад, склад! Скільки акторів загалом, кого більше – хлопчиків чи дівчат. Це така перша сходинка! Друга – не менш важлива – я не люблю ставити загальновідомі п'єси.
Оптимально, щоб вистава була цікава усім! І глядачу – бо інакше може бути порожня зала, і актору – щоб під час довгого процесу підготовки нікому не стало нудно.
Оптимально, щоб вистава була цікава усім! І глядачу – бо інакше може бути порожня зала, і актору – щоб під час довгого процесу підготовки нікому не стало нудно.
Є театральна мрія? Яку п'єсу Ви хотіли б поставити?
Такого прагнення немає. Думки зосередженні на тій справі, якою займаюся тепер. А щодо майбутнього…
Скажу так, п'єса, яку я мрію поставити, вона ще не написана, ідея твору лише визріває в голові автора. А я сподіваюсь, що мені пощастить стати частинкою цього проекту, взяти участь у чомусь дивовижному.
Чи є у театра майбутнє?
По останнім рокам можу судити, що майбутнє дійсно є! Створюються аматорські театри, їх просто безліч: і шкільні, і студентські, і просто певні об'єднання. Підростаюче покоління займається в театрі, серед глядачів також багато молоді. Тому я не сумніваюся, у театра - світле майбутнє.
По останнім рокам можу судити, що майбутнє дійсно є! Створюються аматорські театри, їх просто безліч: і шкільні, і студентські, і просто певні об'єднання. Підростаюче покоління займається в театрі, серед глядачів також багато молоді. Тому я не сумніваюся, у театра - світле майбутнє.
Брав інтерв'ю Сергій Таранець
